Крім згаданих вище дансінгів і ревій, «Ябцьо-джаз» розкачували танцпол на «репрезентативних балях», своєрідних корпоративах для представників окремих професій — медиків, юристів і так далі. Для таких серйозних івентів «Ябцьо-джаз» часто об'єднувався з іще одною капелою під керівництвом Івана Костюка, перетворюючись на справжній оркестр.
Є чудовий спогад Костюка про щорічні бали для преси в приміщенні «Касина поштовців» на Японській вулиці. Він тусив там двічі, у 1935 і 1936 роках.
«Я був активним співучасником в характері „пресового термінатора" й музиканта зі студентською оркестрою „Яблонського-Костюка" (частіше званою „Ябцьо-джаз"), яка в складі не менше 10-18 інструментів пригравала до танців. А було воно так: баль починався в 9-ій годині вечора і тривав до 6-ої години ранку, звичайно з одногодинним продовженням... Хороводом, який провадив Роман Купчинський, під звуки двох оркестр, що грали у двох просторих залях касина марші з українською тематикою в музичнім оформленні для різних інструментів Анатолем Косом („Таці"), Богданом Весоловським („Бонді") й Леонідом Яблонським („Ябцьо"), розпочинався баль... Після хороводу слідували віденські й англійські вальси, танга, фокстроти, словфокси, чарлегони, румби і каріоки. Опівночі кадриль, а над раном коломийка... В затишних кімнатах касина нетанцюючі грали преферанса й гарока, а на залях гомоніла українська пісня у виконанні принагідних хорів під керівництвом незабутнього Льоня Лепкого і при супроводі на фортепіяні Нестора Нижанківського, Антона Рудницького, Романа Савнцького й інших професорів і елевів Музичного Інституту ім. Миколи Лисенка... У безжурному настрої проминала нічка, як з батога ляснула. А як у буфетах не стало вже пишних паштетів, канапок, смачних ковбасок з капустою, борщу й голубців, „пропінацію" допивали „до останнього набою" звеличники Бакха й Терпсіхори, а крізь вікна закрадалися до залі перші проміння світанку, забава добігала до свого кінця. Під звуки останнього танга „закохані пари" розходились. І не одна пара „заякорилась тоді навіки", не одна пані стала дружиною свого партнера і не один партнер найшов згодом щастя в подружньому житті... Бо й на це були Балі Преси у рідному Львові!».