Катерина лебедєва
Виготовлення фріпульї своїми руками
Художника Федора Тетянича (1942-2007) сміливо можна назвати першим перформером незалежної України. Відомий він також збиранням сміття і грошей на колонізацію Марса. Прагнув перетворити людство на радіохвилі (або промені сонця). Створював апарати для виживання після техногенної катастрофи. Очевидно, це людина четвертого тисячоліття; як він потрапив у наші часи — загадка.
Коли мені було 14 років, я бачила Тетянича. В Ірпені фотограф Юрій Косін проводив мистецькі акції «Юрпень»: через усе місто проносили надувну поліетиленову трубу довжиною кілька десятків метрів. Потім вмощувалися на березі річки, влаштовували пікнік; пускали планшети з фотографіями плисти по річці — своєрідна виставка. Тетянич був присутній у своєму фірмовому костюмі з фольги і додавав дійству феєричності. Для 1997 року існування подібного персонажа було проривом.
Фріпулья в Ірпіні. 1997 рік. Фото Тетяни Лебедєвої. Публікується вперше.
Сам Тетянич проводив перформанси на природі — біля Блакитного озера у Подільському районі Києва — ще наприкінці 1980-х років. Називалися вони «Відродження землі» і залучали присутніх до співтворчості. Перша згадка у пресі про Тетянича датується 1993 роком, тобто період прижиттєвої відомості митця тривав років 15. І лише у 2017 про нього якось масово згадали — виставки пройшли у Національному художньому музеї, PAC, галереї «Дукат». Наступив період осмислення творчості Тетянича. Також відомого як Фріпулья. Також відомого як Безмежжя, безмежжя, безмежжя.

Ключове у творчості митця слово «фріпулья» з'явилося у середині 1970-х років. Це і псевдонім художника, і назва багатьох його робіт, і філософсько-естетична система. Щось на кшталт «Убіка» у Філіпа К. Діка. Усе — фріпулья, усе — безкінечність, безмежжя. «Фріпулья — це код, за яким людство, втілюючись у радіохвилі, або у промені сонця, буде відтворюватися у будь-якій точці простору, зберігаючи усю інформацію про себе», — казав Федір Тетянич.

Основою фріпульї були «біотехносфери». Біотехносфера, яку Фріпулья також називав «фріпулья» (але з малої літери), — сферична конструкція діаметром 240 сантиметрів. Всередині сфери є все, необхідне для виживання людини на випадок фатальної катастрофи на Землі. Біотехносфера — це й інсталяція, і частина перформансів художника. Мистецтвознавці проводять паралелі між біотехносферами Тетянича і апаратом «Летатлін» (1929-1932) авангардиста Володимира Татліна (обидва апарати були непридатними для реальних польотів).
У 1980-х роках Тетянич створив кілька біотехносфер за держзамовленнями. На жаль, жодна з них не збереглася:

• у місті Попасна Луганської області біотехносферу помістили на рельси як елемент оформлення залізничного депо;

• на приміщенні готелю «Росія» у Смоленську, збудованого на честь відкриття у Москві XXII Олімпійських ігор (1981);

• на автобусній зупинці у селі Побєда Київської області — тут біотехносферу демонтували найшвидше, бо водії жалілися, що бачать «залишки НЛО».
Розсилка «Амнезії» — це віртуальна біотехносфера у твоїй поштовій скриньці. Підписуйся:
Біотехносфера була не першою роботою Фріпульї у сфері монументального мистецтва. Так, у 1970-і роки художник створював мозаїчні панно, зокрема у вестибюлі Київського заводу художнього скла (1974), на фасаді торговельного центру в Дарниці панно «Квітучі сади» (1976), на будівлі корпусу № 18 Київського політехнічного інституту (1977), і навіть на двох зупинках швидкісного трамваю у 1978-79 (не збереглися).

Фріпулья також займався живописом — у 1966-67 роках пише свої найвідоміші картини «Отаман Сірко» та «Історія України» (кожна розміром 2 на 3 метри). Тобто спочатку був живопис, потім мозаїки, потім інсталяції і перформанси.

Які ж перформанси без костюма? Іноді Тетянич називав свій сріблястий плащ «дельтапланом», іноді «музичним інструментом», бо плащ чудово шарудів, а бляшанки, прикріплені до нього, дзвеніли в такт. Головним убором слугувала прикрашена мотлохом коробка з-під торта «Динамо».
Інструкція від Федора Тетянича:
Стремитесь не квартиру расширять,
а неограниченность своего тела,
которое неразделенным находится
везде и во всем,
всегда без границ, без предела.
Забудьте все логичные удобства и
красоты архитектуры каменного века,
жителей пещерних из вас она творит;
ее презрейте всемогущие Вы.
Города из межпланетных кораблей
вечно Вас омолаживающих создать
сумейте.
Квартира сверхтеницизированная
в структуру бесконечность трансформирующий
космический аппарат.
Где бы ты ни находился им
соединяешься со всем миром,
находишь в молодость возврат.
Будут дочерями Техносферы того,
кто сумеет на матери их – моде
мировой жениться.
Кого родит и вырастит такая семья,
в того каждый человек на земле
не устоит влюбиться.
При крушении Земли или даже
всего моего тела Вселенной,
которое может в любую минуту статься,
из информации об этом катаклизме
возможно и обратно всему
техносферой как Зерном
восстановиться,
и таким образом невредимым
не гибнущим остаться.
Невредимо человечности мое,
даже когда атомные взрывы
землю разметают.
Состоящая из неуничтоженым
биотехнотел планета,
на свое прежнее место
соберется обратно послетает.
У 1990-х Федір Тетянич брав участь у конкурсі на проект пам'ятника, який планувалося встановити на Майдані Незалежності замість поваленого Леніна. Митець запропонував встановити не статичний монумент, а живий, такий, який постійно змінювався би і символізував незалежність кожного індивідуума, — свою біотехносферу. Тобто Фріпулью.

І на Майдані була би тільки перша фріпулья, далі її дублювали би на майданах інших міст, замість інших повалених ленінів. Пам'ятник, зібраний з модулів, мав бути схожий на НЛО. «Або, якщо завгодно, на гетьманську булаву, — фантазував Тетянич. — У рукоятці булави-сфери буде розташований „людопровід" — шахта, через яку на ліфті пересуваються люди. У кожному з модулів — налагоджена система життєзабезпечення. На площі така гігантська молекула, зібрана з мініатюрних сфер, буде не статичною: вона може змінюватися безкінечно».

Проект не пройшов конкурсний відбір. Тетянич не дуже переймався і заявив: «Там, де знаходжуся у даний момент, там і є пам'ятник Незалежності. Вважаю усе своє життя одним єдиним перформансом, у якому на планеті Земля і взагалі в нескінченності вибудовую своїми творами та їх розповсюдженням засобами масової інформації (зокрема ТБ) єдину величезну інсталяцію».
Біотехносфери. Ескіз монумента Незалежності. Акварель, початок 1990х.
7 доказів того, що Фріпулья прибув з майбутнього:
1
Згадує один з гостей митця: «Зараз нам подасть випивку робот, сказав Тетянич і смикнув за мотузку. Зі стіни, з якогось портрета-маски, з'явилася механічна рука з пляшкою. Фріпулья взяв пляшку, смикнув за мотузочку — рука сховалася».
2
Сміття було важливим матеріалом художника в останні десятиріччя його творчості. Фріпулья підбирав на вулиці усе, що видавалося привабливим, і бачив спасіння Землі у використанні сміття у мистецтві.
3
Друзі згадують, що, коли випивали з Фрупільєю, звикли кричати не «будьмо!», а саме «фріпулья!»
4
На засідання в Союзі художників Фріпулья приходив при повному параді: у фользі та інших треш-аксесуарах. А пізніше, вже за незалежності, в такому ж вигляді відвідував вуличні акції Народного Руху.
5
У 15 років Фріпулья (тоді ще просто Федя) переніс операцію на ногах, яка зробила його кульгавим. Сидячи в інвалідній колясці, він розважався малюванням ікон. Його мама дуже перелякалась, побачивши це.
6
У 1974 році Фріпулья подав заявку до Київської студії науково-популярних фільмів на створення стрічки «Завод-театр» та почав писати сценарій. Мовляв, робочі так злагоджено працюють, що їхні рухи стали танцями.
7
Фріпулья забороняв вбивати павуків у домі.
Тренуй культурну пам'ять разом з «Амнезією»:
Made on
Tilda