Гумор народжувався під час написання сценарію, під час мозкових штурмів з моїм давнім сценаристом Василем Трубаєм. Він значиться там одним зі сценаристів, хоча на першому місці — пан Леонід Слуцький. А це, до речі була ще одна проблема, бо все-таки пану Леоніду дуже не подобалось, що його фактично відставили, особливо коли мова заходила про гонорари і таке інше. Він був таким веселим одеським євреєм, який придумував анекдоти на злобу дня, а нам хотілось із цього зробити нетлінку, яка мала би бути не одеською за суттю, а більш узагальнено-українською.
На той момент у світовому мистецтві вже мабуть відходив стиль оцього всього постмодернізму, метою якого був стьоб. Або принаймні численні посилання на якісь попередні предмети в культурі і мистецтві. І ясно, що всі ці речі ми більш-менш дивились або читали, і розуміли. Дуже цікаво було робити відсилки до якихось речей, які всі знають, або, що ще цікавіше — не всі, тільки обрані. І ці обрані, коли будуть дивитись таке кіно, скажуть: от же чортяка, це ж він посилається на фільм «Казино Рояль»! Жартувати таким чином — суцільне задоволення. Тому — Бонд? Так, Бонд! Монті Пайтон? Напевно, десь — Монті Пайтон.