АСЯ ГАРБУЗОВА

Химерні і суворі дитячі ілюстрації 90-х

Потвори з народних казок, інсектоїди і рептилоїди, а також козаки-супергерої, куди ж без них. Ми підготували для вас компанію з вісьмох найхарактерніших дитячих ілюстраторів непростої перехідної епохи.
Клікайте/тицяйте на зображення, щоб збільшити
Вітчизняне книговидання у 1990-ті було непростою територією: з одного боку — свобода і політ фантазії, з іншого — безгрошів'я і хаос. Наші дитячі голови оточували калиносяйне тло, загублені в травах малята, смішні драматичні козаченьки і хижі сумні соми. Як казала Емілія Огар, для таких межових часів характерні катаклізми і посилення деструктивних тенденцій. А водночас були й гумор, і стиль, і бажання зробити хороші речі.
Читайте також пріквел про радянських ілюстраторів:
«Прогулянка психоделічним лісом»

Анатолій Василенко

Графік та карикатурист, заслужений художник УРСР, першопроходець українського коміксу. Малював переважно очеретяними перами.
Народився 1938 року на Полтавщині. У двадцять років працював на цукровому заводі і почав створювати сатиричні замальовки для газети місцевої профспілки. Сюжети були присвячені тому, що автор спостерігав щодня: крадіжки цукру, втечі від охоронців, випивання в генделику після робочого дня. Ці малюнки допомогли Анатолію вступити до Миргородського керамічного технікуму. Він пройшов екзамени за один день, при чому вже після закінчення прийому документів та екзаменів. Все через те, що його сюжети і техніка сподобались викладачам. Після цього вчився у Київському училищі прикладного та декоративного мистецтва.

Робив комікси для видань «Зірка», «Піонерія», «Перець», «Сільські Вісті», співпрацював із «Веселкою», «Дніпром». Був головним художником у виданні «Перченя», що проіснувало 9 років, сам робив по 3-4 малюнки для кожного номеру. Також ілюстрував твори В. Нестайка, Ю. Ярмиша, Я. Стельмаха, П. Глазового, А. Крижанівського та інших.

У 90-х багато ілюстраторів мали складнощі з роботою, та Анатолій Василенко згадує, що не втратив контактів і все одно мав дуже багато замовлень.

Зараз Анатолію Василенкові 80 років, він і досі працює як незалежний художник, робить карикатури, ілюструє дитячі книги, співпрацює із виданнями «Новое время», «Kyiv Post» і «15 суток».

олександр міхнушов

Художник, ілюстратор, карикатурист. Має освіту архітектора, але все життя займався книжковою графікою. Як і Анатолій Василенко, Міхнушов працював у журналі «Перець», малював карикатури та ілюстрації для журналів «Однокласник» і «Малятко». Також був художнім редактором журналу «Барвінок» у 1970–80-х роках.
Міхнушов ілюстрував дитячі та підліткові книги, співпрацював із видавництвами «Веселка», «Радянська школа», «Молодь» та «Коник». Анатолій Василенко згадував, що Міхнушов у видавництві «Дніпро» зробив комікс із книжки «Острів скарбів», але проект так і залишився невиданим.

У 1991 році він створив серію листівок «Українські прислів'я». Також варто задати двотомник пригодницько-фантастичного роману Сергія Оксеника «Лісом, небом, водою» (2000). Похмуро-психоделічні ілюстрації Міхнушова до книги «З живого джерела» (1990) також прикрасили альбом українських блек-металістів Drudkh.

Практично у всіх його роботах вражає напрочуд пропрацьований фон, є багато деталей, характерних фольклорних персонажів, насичених кольорів. Морочні та глибокі образи тварин, сил природи, смерті; а також розгублених людей в атмосфері тотальної химерності, спокійної і потужної.

костянтин сулима

Автор сюжетів про суперкозаків, кам'яних големів, сил ясного світла і зла з обкладинок метал-альбомів. Вигаданий і оформлений Сулимою «Буйвітер» масово дарували дітям патріотично налаштовані батьки, намагаючись сфокусувати увагу малят на вітчизняних цінностях та героях.

Ілюстратор стверджував, що вибір професії для нього був очевидним, оскільки батько працював у «Пресі України», дружив з ілюстраторами і редакторами. Через це Костянтин вирішив здобути поліграфічну освіту і переїхав у Львів. Потім практикувався у «Веселці», там і пропрацював 12 років. Був художнім редактором відділу «Література народів СССР». Планував оформлення видань, готував близько 10 назв у місяць. Також сам ілюстрував «Казки народів Іспанії», роман Стругацьких «Населений острiв».

У 90-х роках із замовленнями було сутужно, тому Сулима заснував дизайнерську фірму «Пан Майстер». Там він випускає енциклопедичні, історичні і дитячі книжки, які отримують нагороди на книжкових конкурсах і фестивалях.

Комікс «Буйвітер» вийшов у 1995 році у видавництві «Робітнича газета» — на хвилі свободи від цензури, романтичних образів патріотичних героїв та перших кроків вільного книжкового ринку. Неповторний і водночас дуже характерний артефакт своєї епохи.

вікторія ковальчук

Художниця-графік з Ковеля, зараз живе і працює у Львові, пише оповідання і казки, працює із зарубіжними та українськими видавництвами. У 1978-му закінчила Львівську Академію друкарства, згодом працювала у художньому відділі видавництв «Вища школа» та «Каменяр», викладала в Українській академії дизайну графіку та образотворче мистецтво.

Оформила понад 200 книжок різних жанрів, більше ніж 30 дитячих видань, серед яких книги Б.-І. Антонича, Д. Павличка, І. Світличного, А. Ліндгрен, фольклорні збірки. Книжка «Бузиновий цар» Ліни Костенко з ілюстраціями Вікторії Ковальчук вийшла накладом 150 000 примірників. Також художниця оформила власний авторський «Буквар», який був визнаний найкращою книгою 2000-го року і потім перевидавався дев'ять разів.
Зараз Вікторія Ковальчук працює у власновигаданому стилі «приколізму», суть якого у протесті і висміюванні споживацтва. Та ілюстрації 1990-х років інакші, подібні до міфічного реалізму, наповненого ніжними і символічними образами та фольклорними мотивами.
«Амнезія» — це дослідження українського забуття. Читай нас всюди:

Телеграм
Інстаграм
Фейсбук

Оксана Ігнащенко

Художниця, переважно займається живописом, станковою та книжковою графікою. Народилася 1960-го року в Києві, у родині архітектора Анатолія Ігнащенко. Завдяки батьку вчилась малювати ще в дошкільному віці, на відпочинку в Криму теж завжди ходила на етюди.

На початку 1980-х вчилась графіки в Українській академії мистецтв, викладала у художній школі. Тоді ж створювала малюнки для «Веселки», у 1990-ті починає співпрацю з «А-ба-ба-га-ла-ма-гою». Ілюструвала «Кресало», «Лускунчика», «Улюблені вірші».

Однією з перших і водночас найзнаковіших книжок була «Муха-цокотуха» Корнія Чуковського, яка вийшла у 1988 році та мала шалені наклади. Для художниці це видання — своєрідна рефлексія на Чорнобильську трагедію, адже над книгою вона працювала саме у 1986 році. Тоді на четвертому місяці вагітності вона поїхала з Києва до Ленінграда. Жила в готелі та у родички, там і працювала над ескізами Мухи - товариської красуні, що опинилась в лапах злого Павука та врятувалась від смерті завдяки відважному Комарику. Повернувшись до Києва, Оксана закінчує ілюстрації і з їх допомогою переживає трагедію.

олександр кошель

Відомий передовсім як автор книжкових ілюстрацій. Ще працював над створенням марок та поштових конвертів, писав ікони, робив проекти іконостасів. Зараз викладає у Ніжинському училищі культури і мистецтв ім. Заньковецької.

Понад 30 років працював як ілюстратор, переважно співпрацював із «Веселкою», оформлюючи дитячі видання. Поміж тим друкувався у видавництвах «Дніпро», «Радянська школа», «Освіта», «Десна», «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Оформив понад сто книжок, найпопулярнішою з яких, напевно, була «Абетка» видавництва «Освіта».

В його роботах виразне поєднання різнотипних мотивів, що межують з абсурдом: дитина-космонавт літає перед класичною українкою з малям, голуб'ята — перед вантажівками, а слоник бадьоро підіймає гостру виделку і пускає тяжку сльозу.

наталія кохаль

Народилась 1967 року в родині живописців: і обидвоє батьків, і бабуся з дідусем були художниками. Навчалась на факультеті графіки у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури.

У 90-х співпрацювала з видавництвами «Веселка», «Соняшник», «А-ба-ба-га-ла-ма-га», «Марка України», «Новий друк», публікувалась у журналах «Малятко» і «Барвінок». Одна з найвідоміших книг — «Залізний вовк» (1992). Відрізняється самобутнім оригінальним стилем, декоративністю персонажів, настроєвою колористикою та помітною алегоричністю робіт. Зараз малює акварелі: квіти, натюрморти, папуг; робить дизайн українських поштових марок.

ігор баранько

Непересічна фігура у вітчизняній та зарубіжній комікс-культурі. Народився у 1970-му в Києві, вчився у художній школі, після служби в армії відправився подорожувати Сходом і вивчати духовні практики. Це буде дуже помітно в його пізніх роботах. Але ще не в тих, які він видає у 1990-х, повернувшись з подорожей. Тут на нас чекають Мамай-змієборець, зажурливі козаченьки і дракони, отруєні борщем.

У 1999 Ігор Баранько виграє грін-карту і переїздить до США. Тут виходить на видавництва світового рівня, співпрацює з Алехандро Ходоровським, долучається до коміксу про Сімпсонів.

Після повернення стає визнаним майстром жанру, усамітнено живе під Києвом та продовжує випускати графічні новели для західних видавництв. Займається просвітницькою діяльністю, стає художником-постановником екранізації коміксу «Максим Оса», який сам і написав. Останніми роками працює в Таїланді над коміксом «Махабхарата»; частину цих робіт представляли і в Києві.
Джерела: chytanka.com.ua, rulit.me,
Луцька центральна міська бібліотека для дітей

Опубліковано 22 березня 2019
Читай більше:
Made on
Tilda