Ще один класний майстер — Степан Чайка зі Львівщини (народився у 1902 році, рік смерті невідомий). Він зростав у багатодітній родині та спостерігав, як його батько Ілько Чайка вистругав із дерева різне господарське знаряддя та іграшки. Першими роботами Степана, які можна було і на продаж на ярмарок віднести, стали палиці з цікавими руків'ями.
«Під час своїх прогулянок Чайка натрапляв на могутні дерева, вирвані корінням і звалені сильною бурею, — пише мистецтвознавиця Софія Чехович у книзі про митця, що вийшла друком у 1968 році. — Їх обмивали дощі, висушувало сонце, обвівали вітри. Ці гіганти з дивовижно розчепіреним корінням виразисто виступила на тлі лісової зелені. Коли Степан приглядався до них зблизька, вони немов оживали. Перегини, примхливі сплетіння нагадували якісь людські обличчя, фігури звірів та птахів. Коріння здавалося джерелом фантастичних форм, і Степан із захопленням розглядав його, відкриваючи все нові й нові фігури».
Врешті Чайка став лісником у рідному селі Бродки, а у 1955 році прославився завдяки виставці у львівському Будинку народної творчості. У 1962 році він стає членом Спілки художників України. «Я продовжую те, — казав митець,— що розпочала природа, всі мої скульптури з кореня народилися у лісі. Ліс дав їм форму, яку я зауважив, а доповнила моя уява».