КОСТЯНТИН МАЛЕОНЮК
Від філармонії до VR. Історія легендарної комік-трупи «Маски»
Розповідаємо, як самодіяльна тусовка мімів з Одеси поступово перетворилися на головну комік-трупу України, завоювала гігантські рейтинги на телебаченні і заснувала власний театр.
Офіційно комік-трупа «Маски» сформувалась у 1984 році, рівно 35 років тому. За три з гаком десятиліття вони опанували пантоміму, слепстік та навіть реп. Знімали кліпи, фільм та культове «Маски-шоу». Об'їздили пів світу, від Колумбії до Японії. Й досі продовжують творити у власному театрі в Одесі.

МАСКИ НА СЦЕНІ

Історія «Масок» розпочинається у 70-х. Її майбутні учасники тоді були лише студентами: Георгій Делієв, Ігор Малахов та Олександр Постоленко вчились на архітекторів, а Борис Барський на факультеті атомної енергетики. При університетах вони ходили в конкуруючі студії пантоміми. Разом вони їздили двічі на рік на «Конгреси дурнів» у Ленінград та готували спільні номери.

Самодіяльність допомогла хлопцям зблизитись. А у 1984 році Одеська обласна філармонія вирішила зібрати колектив пантоміми. Відбирали з учасників тих самих студентських студій — так хлопці опинились в одній команді. Їм вручили трудові книжки та надали ставки — почалась їхня професійна кар'єра. В перший колектив увійшли: Борис Барський, Олександр Постоленко, Наталія Бузько, Ігор Малахов, Михайло Волошин та Георгій Делієв. Наступного року Володимир Комаров повернувся з армії і приєднався до них.
Спочатку їх назвали «Ансамблем пантоміми Одеської філармонії», потім недовго «Сміхачі» (референс на вірш Велимира Хлєбникова). Чому закріпилась назва «Маски»? Борис Барський згадує: «Нікому не подобалась, а потім звикли. Це як закохані називають одне одного „зая" та „котик", а потім воно приживається і не помічаєш більше».

Від філармонії «Маски» активно їздили по всьому Союзу. Під час однієї з поїздок у Москву у 1984 Делієв та Олександр Постоленко взяли участь у програмі «Вокруг Смеха» з номером «Мана-мана» — це був перший хіт «Масок».

Володимир Комаров
Актор
«Ми були авангардним колективом. Тоді пантоміма була не дуже популярна. А у нас був особливий „масківський" жанр: пантоміма, клоунада і буфонада. Люди такого не бачили. Це дуже сильно відрізнялося від Кобзона і Магомаєва, яких показували по телевізору. Дуже важко було довести, що це добре. Тільки після „Мана-мана" нас почали сприймати всерйоз».
Ще до «Масок» у 1980 Делієв вчився у Святослава Полуніна в студії пантоміми «Лицедеи» в Ленінграді. Полунін ненавидів традиційну педагогіку, тож йому довелось вигадати альтернативну систему навчання: він запровадив «бяки». Його учні збирались щотижня в дружньому колі та показували один одному свої авторські мініатюри. Кожен намагався продемонструвати, що він вміє крутіше за інших.

Делієв перейняв цю систему для «Масок». Бяки дозволяли їм почуватися розкутіше та експерементувати. На цих бяках показували те, що зазвичай не пройшло би комісію в театрі. Туди запрошували близьких та знайомих. Іноді люди хотіли побачити бяки більше, ніж офіційні виступи.

Через одну з бяк їх в результаті звільнили з філармонії: вони робили пародію на Горбачова та його дружину. А потім Делієв вирішив включити цю мініатюру в офіційний виступ, хоч керівництво було проти. Туди приїхав черговий перевіряючий, побачив це — і з «Масками» розпрощалися.
У 1978 році Делієв познайомився з Юрієм Володарським. В той час він вчився в Політехнічному інституті і грав у прогресив-рок-групі «Эксперимент». Їхня співпраця розпочалась з того, що Володарський написав музику для одного з перших спектаклів «Масок» «Белое, черное и... пестрое». Уже пізніше, у кінці 1980-х, Володарський займався просуванням комедійного тріо «Удачная компания», а Делієв вмовив його підхопити ще й «Маски». Так Володарський став першим продюсером комік-трупи.

Володарський розумів, що справжній успіх може прийти тільки через телебачення. Колектив зняв свій перший кліп «Одеса-мама», і Володарський домігся, щоб його показали по центральному телебаченню у передачі «Утренняя почта».

Музичні кліпи «Масок» — цікавий антикваріат того часу. Один з куплетів «Одеси-мами» — це перероблені тексти одеського блатняка під хіп-хоп. А «Задание выполнено» та «Maski» англійською — уже чистий реп. Ймовірно, перший реп на радянському телебаченні! Володарський не тільки спродюсував кліпи, а й написав музику. За словами Делієва, вони тоді слухали та надихались Beastie Boys, Public Enemy та Grandmaster Flash.

МАСКИ В КІНО

У 1989 році Володимир Мєньшов, режисер радянських фільмів «Москва сльозам не вірить» та «Любов і Голуби», запросив Делієва з Володарським у Москву. Він запропонував молодим хлопцям зняти власний повний метр на своїй студії. Делієв та Володарський повернулись в Одесу писати сценарій. В цьому їм допомогали Олександр Тарасуль та Едуард Каменецький — майбутні автори «Джентельмен-шоу». Результатом їх роботи став сценарій фільму «Сім днів з російською красунею». Це мала бути перша поява «Масок» на великому екрані.

У фільмі авантюрист Фурич запрошує группу іноземців на липовий тур Радянським Союзом: Москва-Ленінград-Бухара-Одеса. Тур був прикриттям для його фінансових махінацій: він планує отримати від інвесторів 3 мільйони доларів та відразу втекти з країни. Для цього йому треба, щоб іноземці залишили схвальні відгуки про гастролі. Але, ясна річ, все йде не за планом.
У травні 1991 року Володарський з Делієвим закінчили чорновий монтаж, показали його на студії — і фільм успішно ліг на полицю. Проблема звичайна для нашого часу: непорозуміння з інвесторами. Протягом наступних 5 років студія намагалась перемонтувати фільм, аби зробити його більш «комерційно привабливим». В результаті інвестори таки здались і віддали фільм Делієву. У 1996 році «Сім днів...» нарешті вийшов в обмежений прокат, але справжнього успіху досягнув на VHS: було продано більше мільйона копій по всьому колишньому Союзу. Продажі були би вищі, якби не один казус.

Юрій Володарський
Перший продюсер
«Чорнова копія фільму була вкрадена в 1991 році і потрапила в піратку. Кілька місяців в „Маски" приходили факси від численних піратів: „Хлопці, спасибі велике за абсолютно приголомшливу комедію! Ви нам допомогли простояти важке літо". Фільм вийшов в піратку як найкраща комедія всіх часів і народів. Таким чином ми фактично підтримали піратський ринок країни».

МАСКИ В ТЕЛЕВІЗОРІ

Паралельно з пост-продакшеном фільму труппа починає їздити в світові гастролі: Данія, Німеччина, Колумбія, Японія.

В Колумбії Володарський домовився з місцевою телекомпанією, щоб та надала їм обладнання для зйомок скетчів. Графік був інтенсивний: приїжджали, писали сценарії, знімали скетчі, проводили майстер-класи з пантоміми, виступали на сцені, випивали та гуляли всю ніч.
Відзнятий матеріал Делієв показав продюсеру Олексію Мітрофанову. Ці скетчі стали початком «Маски-шоу»: «Маски в Колумбії», «Маски шукають скарби» та «Маски в Японії». Делієв разом з Мітрофановим розробили концепцію шоу та продали його телеканалу РТР. У 1992 зняли «Маски на іменинах», «Маски на весіллі», «Маски в опері». Відгуки на перший сезон були змішані.

Олексій Мітрофанов
Продюсер
«Делієв отримав ряд негативних листів. Людям не подобався гумор, який ми робили. Піджопник, падіння... Старе покоління говорило, що це гумор нижче пояса. Я з цим не згоден. Це гумор Чапліна, Кітона і „Монті Пайтонів". Зараз нікому не треба доводити, що він має право на життя.

Я ж спілкувався з людьми на російському телебаченні і знав, що керівник молодого ВГТРК Олег Попцов прийняв цей проєкт. Це мало вирішальне значення. У момент, коли Делієву було непросто, я зміг його переконати, що наш шлях вірний».
Сценарії для цих та подальших шоу писали всім коллективом, використовуючи при цьому принцип мозкового штурму. Головне правило, як і в бяках — ніяк не обмежувати фантазію. Нічого не аналізували: добре, погано — неважливо. Всім колективом виїжджали за місто в Пущу-Водицю, чи на польский курорт Закопане, де за вікном люди їздили на лижах та сноубордах, доки «Маски» вигадували ідеї для майбутнього шоу. Всі розмови записували на диктофон, потім розшифровували, і Делієв на основі цих ідей писав сценарій.

Георгій Делієв
Актор, худкерівник
«Все почалося з того, що ми їхали в гастролі, жартували, вигадували щось на ходу. Я почав розуміти, що в ході цих розмов виникають геніальні речі, і треба їх записувати. Я запропонував команді зібратися подуріти, подумати разом. Так виникли „Маски в опері". Ми були в Німеччині, сиділи в старому протестантському храмі, який переробили під театр. Там жила комуна молоді, ми залишилися у них. Все скромно, аскетично. Ми сиділи, пили ранкову каву і придумували ідеї. Протягом кількох годин придумали 90% всієї серії. Потім я вирішив проводити мозкові штурми регулярно. Хочеш, не хочеш, а приходити треба було. Навіть якщо людина просиділа весь вечір мовчки, в кінці вона могла придумати один геніальний гег».

«Амнезія» бере контент прямо з твоєї підсвідомості. Підписуйся на нас всюди:

Телеграм
Інстаграм
Фейсбук

Важливу частину в «Маски-шоу» грав звуковий та музичний супровід. Оригінальне звучання «Масок» зі звуками падіння — ідея Делієва. А ось на музику бюджету не вистачало, тож на перших порах доводилось нехтувати авторським правом. Згодом композитором «Маски-шоу» став Костянтин Пенчковський, автор легендарної «Тун-дері тум-би».

Костянтин Пенчковський
Композитор
«Ми всі працювали в Одеській обласній філармонії. Я був же досить відомим в місті музикантом. Всі знали, що у мене є доступ до синтезаторів та драм-машин, і що я вмію цим користуватися, на відміну від багатьох інших музикантів. Тож у 1992 році Делієв звернувся до мене з пропозицією скласти для них музику, що я і робив років десять поспіль з невеликими перервами. Для „Маски-шоу" я намагався робити щось типу Art Of Noise і Yello. Ну і музики Зацепіна до радянських комедій.

Тоді все було експериментом. Нові музичні фарби з'являлися у нас на очах. Ми формувалися разом з новими засобами. Все визначалося тим, чи є у тебе в наявності той чи інший прилад. Порядний синтезатор коштував як дві квартири і ніхто не знав, з якого боку до нього підступитися. Все робилося методом тику. Я витратив на техніку все, що було в родині. Залазив у борги. Брав позики в банку. Жив в повних злиднях.

У „Тун-дері тум-бі" всі звуки рукотворні. Семплів там немає. Ніяких бібліотек і готових рішень. Основні партії записані на секвенсорі Roland D-20. Соло я граю вживу на Roland SH-101 і одночасно співаю в динамічний мікрофон Shure SM-58. Ще, здається, був ревербератор Alesis QuadraVerb. Ось і весь сетап».

МАСКИ НАЗАВЖДИ

В 1998 вдарила фінансова криза. Після цього нові серії «Маски-шоу» не виходили через конфлікт з партнерами. Команда поїхала в гастролі, а коли повернулась і Делієв пішов домовлятись про нові серії, керівники вже змінились. Всі відмовляли. У 2000 році Перший канал в Росії показав всю ретроспективу, але пропозиції про продовження шоу так і не надійшли.

У 2002 році «Маски» відкрили театр «Дім клоунів» в Одесі, і для нього треба було розробляти репертуар. Для цього був потрібен час та сили. Почались гастролі. До того ж, Делієв був зайнятий у кіно: він знявся у декількох фільмах Кіри Муратової поспіль. Все закрутилося, і на деякий час «Маски» зникли з телебачення якось непомітно для себе.

У 2005-2006 вийшов новий сезон для українського Нового Каналу — «Маски на виборах», які зібрали найвищі рейтинги в Україні за всю історію шоу. А от в Росії цей цикл взагалі не зрозуміли. Це був останній проєкт в рамках «Маски-шоу».
З 2002 року основне заняття «Масок» — це власний театр. В його в репертуарі зараз 11 авторських п'єс, які не можна побачити ні в якому іншому театрі. Довелося освоїти новий тип комедії — адже театр, на відміну від шоу, розмовний. Постійний склад трупи покинув лише Володимир Коморовський.

У 2017 році за підтримки Юрія Володарського зняли «Маски VR», які можна купити в Steam. Тоді ж Делієв зібрав гроші через краудфандінг на зйомки фільму «Одесский Подкидыш» на основі п'єси, яку ставлять в їх театрі. А актори «Масок» активно продовжують зніматись у фільмах та серіалах: наприклад, Делієв та Бузько засвітились у «Донбасі» Сергія Лозниці.

Учасники «Масок» щороку з 2011 організовують «Комедіаду» — міжнародний фестиваль клоунів в Одесі. Туди справді зїжаються клоуни з усього світу: Японії, Італії, США, Німеччини. Також фестиваль підтримують друзі та колеги «Масок» з «Каламбуру» та «Лицедеев». Її слоган щороку незмінний: «Всі люди сміються одною мовою».

Найкращі моменти «Маски-шоу» за версією причетних

Юрій Володарський — «Маски в Колумбії»
Це був перший телепроєкт, знятий нами за кордоном. При тому, що ніхто з нас не говорив іспанською, а місцева знімальна група не володіла російською або англійською — ми прекрасно розуміли один одного. Ми з Жорою вивчили три слова: «Листо!», «Гравандо!», «Бамонос!». Це означає: «Увага!», «Знімаємо!», «Поїхали!». Це все що потрібно, щоб знімати кіно в Колумбії.
Борис Барський — «Маски в Кабаре», 10 серія
На початку серії був кліп на пісню про Маски: «Странные мысли являются сами: вот скажем, кенгУры живут с кенгурАми». Він зібрав всю квінтесенцію нашої творчості: молодість, запал, позитив, динаміка, трюки. І пісня дуже гарна. І кліп вийшов чудовий.
Георгий Делієв — «Маски в партизанському загоні»
Напевно, ця серія моя улюблена. Там гарні сюжет, персонажі, багато трюків і гегів. І дуже хороші спогади про зйомки.
Володимир Комаров — «Маски на танцях»
Цей скетч як анекдот. Люблю його за точність образів.
Олексій Мітрофанов — «Маски спорт шоу»
Мій улюблений гег — це мій гег (починається на 15:54 — прим. ред.). Знімали ми цю серію в басейні. Сценарій написали, а потім виявилося, що більшість плавати не вміють. Тому мені самому довелося надіти на ногу плавник, пірнути в басейн і зображати акулу.
Опубліковано 31 жовтня 2019

Фотографії з офіційної фейсбук-сторінки і з архіву Олени Мартинюк

Всі тексти автора
Читай більше: