ОЛЕКСАНДР СІМЧУК

Кляті капіталісти!
77 карикатур «Перця» про міжнародну політику

Друга світова, Карибська криза, війни у В'єтнамі і Кореї, деколонізація Африки, арабо-ізраїльський конфлікт, гонка озброєнь. Читаємо криваву історію ХХ століття очима українсько-радянських карикатуристів.
Усі зображення клікабельні! Натисніть, щоб збільшити.
Головний гумористичний журнал радянської України «Перець» завжди був слухняним та ідеологічно надійним. Смішних жартів і влучних карикатур на побутові теми там, звісно, вистачало. Але в цілому подібний «правильний» гумор завжди прісний і беззубий.

Винятком була політична частина журналу. Тут художники себе не стримували. Від лінії партії, звісно, не відходили, але самі малюнки були дуже брутальними і яскравими. Черепи, свастики, плями крові, кошмарні монстри — все це дуже відрізнялося від загальноприйнятого в СРСР візуального стилю. В політичних карикатурах «Перця» панували психоделія, сюрреалізм і ненависть.
1950, №22
Політінформацію у вигляді великих повноформатних карикатур зазвичай публікували на останній сторінці часопису. Також були рубрики на кшталт «Нотатки про їхні порядки» та «Ілюстрації до їхньої демократії», де друкували новини про загниваючий Захід. Редакція навіть влаштовувала конкурси політичних карикатур серед читачів. «Народні» приклади карикатурної пропаганди теж можна знайти у нашій підбірці.

1920-ті та 30-ті

Отже, злам 20-х і 30-х років. США переживають Велику депресію. В політичному житті Німеччини з'являється популярне нове обличчя — Адольф Гітлер. В Італії Мусоліні методично будує авторитаризм. В небі літають дирижаблі.

Журнал відраховує свою історію з 1927 року. Двотижневик під назвою «Червоний Перець» виходив у 1927–1934 роках у Харкові як додаток до «Вістей ВУЦВК». У той перший, довоєнний період це був зовсім інший журнал. І по духу, і на візуальному рівні. Редакція була незалежною від компартії (настільки, наскільки це було можливо у 20-х) і, відповідно, мало цікавилась міжнародною повісткою.

«Перець» потрапив під каток репресій. Один з номерів конфіскували ще в 1929, арешти почалися в 1933. Головним редактором у цей період був Василь Чечвянський, брат Остапа Вишні і власник дуже стильної пов'язки на оці. Його заарештували у 1936 і через рік розстріляли.
1928, №2
1928, №20
1928, №21
1931, №10

1940-ві

У 1940-х світ займається Другою Світовою і її наслідками. США, СРСР та інші країни-переможці активно ділять між собою території і сфери впливу. Починається протистояння між комуністами та «імперіалістичним Заходом», яке згодом переросте в Холодну війну. США завалюють Європу грошима по плану Маршалла. Сталін то дружить, то свариться з Тіто. В Китаї до влади приходять комуністи. З'являються ООН і НАТО. Головне технологічне досягнення десятиліття — атомна бомба.

«Перець» відроджується у травні 1941; протягом війни його активно використовують для антигітлерівської пропаганди. У 1946 редакцію трохи потрусли і очистили від ненадійних елементів. Головним редактором стає Федір Маківчук. Він проведе на цій посаді 40 років.
1943, №2
1943, №12
1943, №12
1943, №15-16
1943, №20
1947, №2
1947, №8
1947, №16
1949, №12
1949, №18
1949, №19
1949, №20

1950-ті

В США — маккартизм, в СРСР — відлига. Обидві держави вступають у війну в Кореї, яка формально не закінчилась досі. Офіційно формується Варшавський блок. В Угорщині спалахує бунт проти комуністичного правління — і СРСР одразу ж демонструє, що готовий вводити танки у такій ситуації. США влаштовують переворот в Ірані і будують військові бази в Японії. Британія, Франція та Ізраїль воюють з Єгиптом за Суецький канал. Алжир воює з Францією за незалежність.

Відлига іде «Перцю» на користь, автори побутових гуморесок і карикатур дозволяють собі значно більше. Хоча на політичному фронті потоки ненависті тільки посилилюються. Журнал набирає популярності: за це десятиліття наклад зріс в 5 разів, з 50 до 250 тисяч. І це тільки початок.
1950, №2
1950, №5
1950, №5
1950, №9
1950, №16
1950, №22
1951, №3
1951, №7
1951, №14
1952, №14
1954, №24
1955, №24
1956, №11
1957, №12
1957, №10
1958, №20
1959, №2
1959, №3
1959, №5
1959, №15

«Амнезія» тренує культурну пам'ять. Читай нас всюди:

Телеграм
Інстаграм
Фейсбук

1960-ті

Холодна війна досягає піку: в Берліні будують стіну, біля Куби спалахує Карибська криза, США та СРСР всерйоз погрожують одне одному ядерними ударами і запускають людей в космос. Війська СРСР за це десятиліття побували в Алжирі, Ємені, Лаосі, Мозамбіку, Сирії та Чехословаччині. Гине Джон Кеннеді, його наступник Ліндон Джонсон починає повномасштабну військову операцію у В'єтнамі. В Африці тим часом деколонізація (за один тільки 1960-й рік 17 країн оголосили незалежність), в Китаї — культурна революція, а на Близькому сході продовжується арабо-ізраїльський конфлікт (Шестиденна війна).

«Перець» тим часом відточив алгоритм створення ідеологічно правильних жартів. Цензори більше не чіпають журнал, єдиний ексцес трапиться аж у 1980-му. Федір Маківчук сам чудово справляється з цією функцією. За спогадами художника Анатолія Василенка, головред реагував на сумнівні карикатури просто: «Ви що, хочете щоб мене завтра на Соловки відправили?».
1960, №18
1960, №21
1961, №18
1962, №15
1962, №20
1962, №20
1962, №22
1963, №13
1964, №11
1964, №18
1965, №9
1965, №17
1967, №14
1968, №13
1968, №19
1969, №22

1970-ті

Капіталісти переживають рецесію. США виплутуються з війни у В'єтнамі, СРСР вплутується у війну в Афганістані. В Африці — купа військових конфліктів між віднедавна незалежними державами; у них втручаються як радянські, так і американські війська. В Ірані встановлюється ісламістський режим. Греція і Туреччина намагаються поділити між собою Кіпр. Піночет влаштовує переворот в Чилі і виводить країну із радянської зони впливу. Також СРСР знову свариться з Китаєм (не в останню чергу через той же Афганістан).

У «Перця» пік популярності: тиражі сягають 3 мільйонів. Журнал приносить у касу ЦК Компартії України 12 мільйонів карбованців щомісяця.
1971, №1
1971, №7
1971, №22
1974, №6
1974, №9
1974, №14
1974, №22
1974, №4
1974, №23
1975, №1
1975, №20
1975, №23
1977, №18
1977, №24
1978, №15
1979, №7

1980-ті

Гонка озброєнь знову посилюється, СРСР оголошений «Імперією зла», міжнародні конфлікти наростають... а потім все різко закінчується. Перебудова, гласність, падіння Берлінської стіни, вивід військ з Афганістану — і, нарешті, повний розвал СРСР у 1991-му.

Першу половину десятиліття журнал продовжує публікувати карикатури про американську воєнщину, але вони стають уже геть нудними і типовими. Для «Перця» у 1986 закінчується ще одна епоха: вічний головред Федір Маківчук нарешті іде на пенсію. Головним гумористом 80-х виявляється Рональд Рейган з його «soviet jokes», а от «Перець» явно здає.
1980, №9
1983, №2
1980, №23
1983, №15
1983, №13
1984, №6
1985, №15
1987, №9
Під кінець десятиліття пропагандистська машина ламається остаточно. З початком гласності «Перець» повністю переходить на побутові теми і взагалі забуває про політику (внутрішню в тому числі). Навіть на розвал Союзу реагує дуже мляво.

Один з карикатуристів радянського «Перця» Валерій Горбачов раніше розповів нам в інтерв'ю, що малювати політику йому доводилось, але жодного задоволення такі теми не приносили. Схоже, це було поширене почуття. З власної волі засуджувати клятих капіталістів нікому особливо не хотілося. Хотілося одягнути американські джинси.

«Перець» припинив існування у 2014-му. Символічно, що на обкладинці передостаннього номеру — карикатура з поваленим пам'ятником Леніну в Києві.
Опубліковано 17 вересня 2019

Велику колекцію «Перця» відсканував Олег Леськів
Читай більше: