шерман дрозд
назар шешуряк
Герої інді-сцени 90-х на львівському фестивалі «Альтернатива»
«Альтернатива» стала однією з перших спроб організувати в Україні фестиваль виключно «незалежної», «некомерційної» музики. Ніхто не міг собі уявити, що вона стане набагато популярнішою за тогочасні поп-концерти та здобуде визнання у світі. Про гранжову атмосферу, дивну публіку, успіхи та провали розповідають учасники та організатори фестивалю.
«Альтернатива» прогриміла двічі, в 1994 та 1995 роках (пізніше була ще третя спроба, але не дуже вдала). В рамках фестивалю на сцені Палацу спорту «Україна» (в радянські часи він називався «Спартак») виступили львівські гурти, команди київського рок-клубу, харківської «Нової сцени» і просто незалежні різножанрові виконавці.

В лайн-апі були і такі гурти, що донині зберігають популярність («Воплі Відоплясова», «Океан Ельзи», «Плач Єремії») і такі, що не змогли видертись за межі андеграунду й залишились у забутті, заслужено чи незаслужено («Реліктові вантажівки», «Некрополь», «Апельсинове неподобство»). Виступали також іноземні зірки: британські «The Ukrainians» та петербурзькі «Аукцыон».

Взагалі основний акцент ставився на інді-сцені. За задумом організаторів, «Альтернатива» не мала бути схожою на жоден інший фестиваль в Україні. Це цілком вдалося.
Натисніть, щоб збільшити зображення
Пізніше рганізатори порахували, що про «Альтернативу» розповіли 286 журналістів з більш ніж сотні ЗМІ з України, Польщі, Канади, Німеччини, Росії. Кількість публікацій досягла 500 штук, а об'єм радіоповідомлень, репортажів, трансляцій фестивальних концертів (зокрема радіостанцією «Промінь») становив понад 36 годин.

Недивно, що про цей львівський торч можна прочитати у музичних виданнях України, Німеччини, Росії, Польщі, Великобританії, Франції та США, зокрема у французькому путівнику по сучасній музиці «Europop» та кембриджському збірнику «Хто є хто в сучасній музиці».

Загалом в 94-95-ому роках на сцені палацу спорту «Україна» виступили 53 виконавці, а послухали їх 20 000 глядачів. Ще одним плюсом фестивалю було те, що він допоміг деяким колективам стати більш пізнаваними. Наприклад, The Ukrainians (команда сформована британцями з українським корінням) почали випускати свої альбоми на інді-лейблі «Koka records» Володимира Наконечного саме після їхнього успішного виступу на «Альтернативі».

ТОП-10 виступів на «АльтернативАХ»

Відеозаписи з архівів Руслана Кошіва та Антона Слєпакова
НЕБО-РОК. Команда письменника з літугрупування Бу-Ба-Бу Віктора Неборака, яка творила абсолютне постмодерністське безумство на сцені. Музиканти були розмальовані, ніби шамани, а їхні тексти під кислотний трайбл-рок деконструювалися в нісенітницю.
ОКЕАН ЕЛЬЗИ. Це один з перших виступів гурту. Вони тільки-но записали перші демки і ще навіть не взялися за дебютний альбом. Навряд чи хтось тоді думав, що ці хлопці стануть головним рок-гуртом України. Але відвідувачам «Альтернативи-95», судячи з вереску в залі, сподобалось.
ФАКТИЧНО САМІ. Гурт, відомий всім поціновувачам української альтернативи старого зразка. Славу вони здобули з письменницею Іреною Карпою на вокалі, а от на «Альтернативі-95» (та й взагалі аж до 1999 року) вокалісткою команди була Ніна Остяк. Цитата з буклету фестивалю: «Брудний, гаражний саунд, нойзовий пронизливий скрегіт гітар, емоційний, часом розпачливий англомовний вокал — ось таку музику творять панки з Івано-Франківська».
FOA HOKA. Чернігівський happy-industrial для тих, хто втомився від року. Активно співпрацювали з харківською «Новою сценою» та українсько-польським лейблом «Кока». Цитата з буклету фестивалю: «Після успіху на Альтернативі-94 здійснили гастролі у Польщі і Німеччині, де через призму пост-індустріального неофолку продовжували вивчати анатомію людської підсвідомості й історію деградації сучасної цивілізації».
IVANOV DOWN. Більш суворий індастріал від киян. Лідер проекту Олексій Макет (у якого ми колись брали велике інтерв'ю) співав неземною вигаданою мовою, а на сцені «Альтернативи-94» представив нову програму — з баяном!

«Амнезія» існує тільки завдяки вашій підтримці. Ви можете підписатися на невеликий щомісячний платіж або зробити одноразову пожертву.

999 (ТРИ ДЕВ'ЯТКИ). Ці львів'яни починали як хеві-металісти ще у 1986, а пізніше перезібрались і почали грати позажанрове божевілля. Цитата з буклету фестивалю: «Тривалий час були в пошуках свого звуку. Перший успіх — звання лауреата — прийшов у 1993 році на „Червоній руті" в Донецьку. З того часу отримала визнання надзвичайно цікава оригінальна музика групи, що поєднує в собі елементи пост-панку, авангарду, кабарету, поезії абсурду».
BLEMISH. Їх називали київськими Coil, хоча насправді це була більш жорстка версія Лорі Андерсон, яку полюбляв слухати фронтмен Віктор Пушкар. Цитата з буклету фестивалю: «Музика Blemish — це подорож у глибини підсвідомості, в таємничі світи, де панують меланхолія і сум, де розум підкорюється почуттям. Прекрасний екземпляр для лейблу 4AD».
MONKEY'S WORK. Київський гурт, що грав страшенно модний на той час кросовер металу й фанку. У них постійно змінювались вокалістки: деякий час співала 15-річна школярка Аня, пізніше до мікрофона став Дмитро Муравицький, нині відомий як Мурік з Green Grey (саме його можна почути на єдиному студійному альбомі групи). Але й він не протягнув довго — на сцені «Альтернативи-95» співав уже Євген Рибковський.
УЛИТКА НА ЖГУЧЕМ ПЕРЦЕ. Дуже технічний експериментальний гурт з Донецька: саксофон, клавіші, гітара, бас і барабанщик-вокаліст. Виступив на обох «Альтернативах» та на «Перлинах сезону» (1996), зібрав купу нагород, зірвав усім дахи — і розчинився у небутті. «Ця група, безперечно, знайде свого слухача, — читаємо в репортажі з „Перлин сезону". — Але згодом».
ВОПЛІ ВІДОПЛЯСОВА. Тут вони, можливо, у найкращій своїй формі. До супер-хіта «Весна», телевізійних ротацій і обкладинок глянцевих журналів залишається ще два роки, зате на інді-сцені «Воплі» уже головні зірки.
Організаторами першої «Альтернативи» були Юрій Грех, Руслан Кошів та Олександр Олеськевич. Взагалі ідея провести таку масштабну подію прийшла саме Руслану Кошіву, який хотів привезти в Україну культовий психоделічний гурт The Legendary Pink Dots, але для цього потрібно було зробити повноцінний фест.

«Альтернативу» фінансували найрізноманітніші державні і приватні підприємства: від кондитерської фабрики «Світоч» до ДП «Львівтрансгаз». Сам фестиваль надавав відвідувачам з розваг не тільки музику, а й екскурсії містом та незалежний кінематограф.

Євген Рибковський
Monkey's Work
Мені пощастило взяти участь в першій «Альтернативі». Проходив фестиваль улітку (точно не пригадаю, можливо, пізньою весною). Я грав в колективі Monkeys Work, хедлайнерами були ВВ (в своєму напівфрнацузському складі, тільки Піпа і Скрипка були з оригінального складу).

Моя команда співала англійською, одну з речей я присвятив Френку Заппі, і оголосив це зі сцени. Всі, хто був в залі під сценою, були в темі: всі знали хто це, і що він помер в тому році. Я був у шоці, в позитивному сенсі. Ще пам'ятаю, що після концерту з командою «Слимак на Пекучому Перці» побачили п'яного Гаркушу і почали за ним ганятися.
Леся Герасимчук (майбутня вокалістка «Королівських зайців») виступила на «Альтернативі» з проектом «Драглайн». За її словами, на фестивалі 94-го особливих ексцесів не було, публіка була спокійною.

Леся Герасимчук
Драглайн
Цей фестиваль був кайфовий завдяки тому, що запросили гурти, про які до того часу мало хто чув у Львові. Це було дуже цікаво. Прийшли в основному студенти, була більш освічена аудиторія. Зал не був великий, але заповнений. Звуку нормального не було, але то були такі часи. Наш виступ сприйняли позитивно, гурт «Леся Герасимчук і Драглайн» був популярним тоді у Львові.

Нам в якості оплати запропонували записати 7 пісень у Києві. У нас було вже 3 пісні записані. Завдяки фестивалю та пропозиції організатором нам вдалося випустити наш перший повноцінний альбом «Моя кохана».

Загалом львів'яни ставилися нейтрально до розфарбованої, яскраво одягнутої молоді біля входу до палацу спорту «Україна», хоча отримати по пиці десь на районі можна було легко. Тоді все було новим, навіть для пересічних громадян. Це була нова Україна.
Фото з особистого архіву Лесі Герасимчук
Після шаленого успіху першого фестивалю арод очікував продовження. В наступному році до оргкомітету приєднуються майбутній гендиректор ICTV Олександр Богуцький, журналіст Роман Чайка та засновник харківського творчого об'єднання «Нова сцена» Сергій Мясоєдов. Він згадує, що охочих взяти участь у фестивалі було дуже багато. Їм присилали сотні касет для прослуховування.

Сергій Мясоєдов
Організатор
Фест був масштабним. На другій «Альтернативі» зал взагалі був забитим, особливо в останній день на The Ukrainians. Був дуже різний контингент, були і сутички під час концертів. Справжні 90-ті в усіх сенсах, але було відчуття свободи і Події. В основному билися по «синій хвилі» і просто тому, що зіштовхувалися панки та мажори.

Ймовірно, Nirvana зайшла б тій аудиторії ідеально — було щось дуже гранжеве в самій атмосфері. Попри те, що молодь була дуже різною в залі (та й на сцені) — було щось спільне у всьому, що відбувалося. Напевно, така атмосфера була в Сіетлі в кінці 80-х — всіх об'єднує безнадія і бажання жити тут зараз. Всіх конкретно пройняло — не відразу, але надійно.
Думки учасників «Альтернативи» 95-ого року різняться щодо попурі з команд з різними музичними стилями. Дехто каже, що таке міксування було в тему: наприклад, музиканти Foa Hoka згадують, що їхні 8-бітні груви «справді надихали публіку на язичницькі танці». Водночас Андрій Страхов з «Верби Хльос» говорить, що публіці не дуже сподобалася їхня мінімалістична акустика.

Андрій Страхов
Верба Хльос
Ми взагалі не вписалися в рок-формат зі своєю камерної та дивною акустичної музикою — так тоді і написало якесь київське видання на кшталт газетки «Досьє дозвілля». Із залу лунали крики, адресовані нашим вокалісткам: «Ви шо, інших слів не знаєте?» (вони співали мінімалістичні тексти латиною).

Ніхто з нами не спілкувався і ніхто не питав про творчість і музику. Концерти інших гуртiв на фестивалi я не відвідував, оскільки взагалі не цікавлюся рок-музикою.
В 96-ому році мала відбутися третя подія, були відібрані команди, але міська влада вирішила виділити гроші на масштабне будівництво, а не концерт. Організатори не бажали опускати планку, а тому стали очікувати кращих часів для проведення заходу.

Нарешті в 2003 році була анонсована «Альтернатива. Повернення», але лайн-ап виглядав досить безальтернативно: «Скрябін», «Кому Вниз», «ВІЙ», «Моторолла» та ще пара неймів — градус експериментальності очевидно знизився. Зал був напівпорожній, а виступи залишили неоднозначні враження. Журналіст Отар Довженко писав у репортажі, що «Моторолла» це занудство, «Скрябін» затримали виступ і зіграли препогано, а стрижені молодики, що кидали зіги під «Кому Вниз», виглядали відверто стрьомно.

Для всього свій час. «Альтернатива» назавжди залишилась у 90-х, зате чітко продемонструвала, наскільки багатою, цікавою і автентичною була українська пострадянська інді-сцена. Саме звідти ростуть ноги сучасних українських музикантів — незалежних й альтернативних.
Сподобалася стаття? Підтримай редакцію будь-якою сумою!
«Амнезія» досліджує українське забуття: