«Альтернатива» прогриміла двічі, в 1994 та 1995 роках (пізніше була ще третя спроба, але не дуже вдала). В рамках фестивалю на сцені Палацу спорту «Україна» (в радянські часи він називався «Спартак») виступили львівські гурти, команди київського рок-клубу, харківської «Нової сцени» і просто незалежні різножанрові виконавці.

В лайн-апі були і такі гурти, що донині зберігають популярність («Воплі Відоплясова», «Океан Ельзи», «Плач Єремії») і такі, що не змогли видертись за межі андеграунду й залишились у забутті, заслужено чи незаслужено («Реліктові вантажівки», «Некрополь», «Апельсинове неподобство»). Виступали також іноземні зірки: британські «The Ukrainians» та петербурзькі «Аукцыон».

Взагалі основний акцент ставився на інді-сцені. За задумом організаторів, «Альтернатива» не мала бути схожою на жоден інший фестиваль в Україні. Це цілком вдалося.

Пізніше рганізатори порахували, що про «Альтернативу» розповіли 286 журналістів з більш ніж сотні ЗМІ з України, Польщі, Канади, Німеччини, Росії. Кількість публікацій досягла 500 штук, а об'єм радіоповідомлень, репортажів, трансляцій фестивальних концертів (зокрема радіостанцією «Промінь») становив понад 36 годин.

Недивно, що про цей львівський торч можна прочитати у музичних виданнях України, Німеччини, Росії, Польщі, Великобританії, Франції та США, зокрема у французькому путівнику по сучасній музиці «Europop» та кембриджському збірнику «Хто є хто в сучасній музиці».

Загалом в 94-95-ому роках на сцені палацу спорту «Україна» виступили 53 виконавці, а послухали їх 20 000 глядачів. Ще одним плюсом фестивалю було те, що він допоміг деяким колективам стати більш пізнаваними. Наприклад, The Ukrainians (команда сформована британцями з українським корінням) почали випускати свої альбоми на інді-лейблі «Koka records» Володимира Наконечного саме після їхнього успішного виступу на «Альтернативі».

НЕБО-РОК. Команда письменника з літугрупування Бу-Ба-Бу Віктора Неборака, яка творила абсолютне постмодерністське безумство на сцені. Музиканти були розмальовані, ніби шамани, а їхні тексти під кислотний трайбл-рок деконструювалися в нісенітницю.

ОКЕАН ЕЛЬЗИ. Це один з перших виступів гурту. Вони тільки-но записали перші демки і ще навіть не взялися за дебютний альбом. Навряд чи хтось тоді думав, що ці хлопці стануть головним рок-гуртом України. Але відвідувачам «Альтернативи-95», судячи з вереску в залі, сподобалось.

ФАКТИЧНО САМІ. Гурт, відомий всім поціновувачам української альтернативи старого зразка. Славу вони здобули з письменницею Іреною Карпою на вокалі, а от на «Альтернативі-95» (та й взагалі аж до 1999 року) вокалісткою команди була Ніна Остяк. Цитата з буклету фестивалю: «Брудний, гаражний саунд, нойзовий пронизливий скрегіт гітар, емоційний, часом розпачливий англомовний вокал — ось таку музику творять панки з Івано-Франківська».

FOA HOKA. Чернігівський happy-industrial для тих, хто втомився від року. Активно співпрацювали з харківською «Новою сценою» та українсько-польським лейблом «Кока». Цитата з буклету фестивалю: «Після успіху на Альтернативі-94 здійснили гастролі у Польщі і Німеччині, де через призму пост-індустріального неофолку продовжували вивчати анатомію людської підсвідомості й історію деградації сучасної цивілізації».

IVANOV DOWN. Більш суворий індастріал від киян. Лідер проекту Олексій Макет (у якого ми колись брали велике інтерв'ю) співав неземною вигаданою мовою, а на сцені «Альтернативи-94» представив нову програму — з баяном!

999 (ТРИ ДЕВ'ЯТКИ). Ці львів'яни починали як хеві-металісти ще у 1986, а пізніше перезібрались і почали грати позажанрове божевілля. Цитата з буклету фестивалю: «Тривалий час були в пошуках свого звуку. Перший успіх — звання лауреата — прийшов у 1993 році на „Червоній руті" в Донецьку. З того часу отримала визнання надзвичайно цікава оригінальна музика групи, що поєднує в собі елементи пост-панку, авангарду, кабарету, поезії абсурду».

BLEMISH. Їх називали київськими Coil, хоча насправді це була більш жорстка версія Лорі Андерсон, яку полюбляв слухати фронтмен Віктор Пушкар. Цитата з буклету фестивалю: «Музика Blemish — це подорож у глибини підсвідомості, в таємничі світи, де панують меланхолія і сум, де розум підкорюється почуттям. Прекрасний екземпляр для лейблу 4AD».

MONKEY'S WORK. Київський гурт, що грав страшенно модний на той час кросовер металу й фанку. У них постійно змінювались вокалістки: деякий час співала 15-річна школярка Аня, пізніше до мікрофона став Дмитро Муравицький, нині відомий як Мурік з Green Grey (саме його можна почути на єдиному студійному альбомі групи). Але й він не протягнув довго — на сцені «Альтернативи-95» співав уже Євген Рибковський.

УЛИТКА НА ЖГУЧЕМ ПЕРЦЕ. Дуже технічний експериментальний гурт з Донецька: саксофон, клавіші, гітара, бас і барабанщик-вокаліст. Виступив на обох «Альтернативах» та на «Перлинах сезону» (1996), зібрав купу нагород, зірвав усім дахи — і розчинився у небутті. «Ця група, безперечно, знайде свого слухача, — читаємо в репортажі з „Перлин сезону". — Але згодом».

ВОПЛІ ВІДОПЛЯСОВА. Тут вони, можливо, у найкращій своїй формі. До супер-хіта «Весна», телевізійних ротацій і обкладинок глянцевих журналів залишається ще два роки, зате на інді-сцені «Воплі» уже головні зірки.

Організаторами першої «Альтернативи» були Юрій Грех, Руслан Кошів та Олександр Олеськевич. Взагалі ідея провести таку масштабну подію прийшла саме Руслану Кошіву, який хотів привезти в Україну культовий психоделічний гурт The Legendary Pink Dots, але для цього потрібно було зробити повноцінний фест.

«Альтернативу» фінансували найрізноманітніші державні і приватні підприємства: від кондитерської фабрики «Світоч» до ДП «Львівтрансгаз». Сам фестиваль надавав відвідувачам з розваг не тільки музику, а й екскурсії містом та незалежний кінематограф.

Леся Герасимчук (майбутня вокалістка «Королівських зайців») виступила на «Альтернативі» з проектом «Драглайн». За її словами, на фестивалі 94-го особливих ексцесів не було, публіка була спокійною.

Після шаленого успіху першого фестивалю арод очікував продовження. В наступному році до оргкомітету приєднуються майбутній гендиректор ICTV Олександр Богуцький, журналіст Роман Чайка та засновник харківського творчого об'єднання «Нова сцена» Сергій Мясоєдов. Він згадує, що охочих взяти участь у фестивалі було дуже багато. Їм присилали сотні касет для прослуховування.

Думки учасників «Альтернативи» 95-ого року різняться щодо попурі з команд з різними музичними стилями. Дехто каже, що таке міксування було в тему: наприклад, музиканти Foa Hoka згадують, що їхні 8-бітні груви «справді надихали публіку на язичницькі танці». Водночас Андрій Страхов з «Верби Хльос» говорить, що публіці не дуже сподобалася їхня мінімалістична акустика.

В 96-ому році мала відбутися третя подія, були відібрані команди, але міська влада вирішила виділити гроші на масштабне будівництво, а не концерт. Організатори не бажали опускати планку, а тому стали очікувати кращих часів для проведення заходу.

Нарешті в 2003 році була анонсована «Альтернатива. Повернення», але лайн-ап виглядав досить безальтернативно: «Скрябін», «Кому Вниз», «ВІЙ», «Моторолла» та ще пара неймів — градус експериментальності очевидно знизився. Зал був напівпорожній, а виступи залишили неоднозначні враження. Журналіст Отар Довженко писав у репортажі, що «Моторолла» це занудство, «Скрябін» затримали виступ і зіграли препогано, а стрижені молодики, що кидали зіги під «Кому Вниз», виглядали відверто стрьомно.

Для всього свій час. «Альтернатива» назавжди залишилась у 90-х, зате чітко продемонструвала, наскільки багатою, цікавою і автентичною була українська пострадянська інді-сцена. Саме звідти ростуть ноги сучасних українських музикантів — незалежних й альтернативних.