Періодика на той час уже була досить розвиненим бізнесом в Україні (про що ми писали в нашому
огляді дореволюційної газетної реклами). Однак видання були виключно російськомовними. Маніфест 1905 року дав великий поштовх саме україномовній пресі.
Ідея «Шершня» виникла одразу ж після царського маніфесту, на підготовку пішло два місяці. Перші збори редколегії відбулися на Андріївському узвозі, 15 — в тому самому «Замку Річарда». Всього за півроку редакція тричі міняла адресу.
Видавцем «Шершня» був Володимир Лозинський — уродженець Кам'янця-Подільського, громадський активіст і борець з самодержавством. В молодості навіть був учасником таємної революційно-терористичної організації «Народна воля», але пізніше переключився на спокійнішу видавничу діяльність.
Серед авторів — парад зірок.
Тексти писали Іван Франко, Леся Українка, Агатангел Кримський, Іван Нечуй-Левицький, Олександр Олесь, Михайло Коцюбинський та багато інших.
Ясна річ, майже всі вони публікувалися під дурнуватими псевдонімами. На сторінках «Шершня» ми спостерігаємо ціле комашине царство: Шершень Миргородський, Шершень Полтавський, Хома Шершень, Чміль, Оса, Бджола, Комар, Муха, Комаха, Сліпень Оводович і просто Дзз.